Несподівана відповідь: «Традиційно дої**лись до мене» — Тарас Цимбалюк відповів актору-воїну на критику ролі «азовця» у новому фільмі

Мене, як людину, що працює зі словом, завжди цікавить, як швидко в суспільстві розгорається полум’я скандалу, особливо коли йдеться про чутливі військові теми. Нещодавно увага публіки була прикута до українського актора Тараса Цимбалюка та його нової ролі у фільмі «Привіт Лютий». У цій стрічці він грає одного з головних персонажів, який носить шеврон легендарного підрозділу «Азов».

Саме цей факт викликав неабияке обурення у його колеги — актора і військовослужбовця Данііла Мірешкіна. Мірешкін публічно висловив своє незадоволення тим, що Цимбалюк, який не має жодного стосунку до армії та раніше потрапляв у неприємні скандали (зокрема, через російську музику та спілкування з одіозною блогеркою Анною Алхім), дозволяє собі приміряти такий знаковий шеврон. Його аргумент простий: справжні бійці докладають неймовірних зусиль і проходять пекло, щоб отримати право його носити, а актор — просто одягає його для кадру.

Реакція Цимбалюка: «Азов» ініціював співпрацю

Тарас Цимбалюк не став довго мовчати, давши гостру та вичерпну відповідь на цю критику. Його основний контраргумент полягає у тому, що він діє не самовільно. Актор наголосив, що підрозділ «Азов» сам долучився до співпраці над фільмом «Привіт Лютий».

«Легендарний підрозділ “Азов” ініційовано доєднався до співпраці над фільмом “Привіт Лютий”, де я зараз знімаюсь», — заявив Цимбалюк.

Актор пояснив, що ця співпраця є офіційною, узгодженою задовго до початку зйомок за участі Держкіно, продюсерів та інших відповідальних сторін.

Цимбалюк детально розповів, що військові «Азову» не лише дали згоду, але й беруть активну участь у знімальному процесі.

• Бійці постійно присутні на знімальному майданчику.
• Вони інструктують акторів, щоб ті могли правильно передати всі тонкощі та специфіку військової справи.
• Ба більше, за словами актора, шеврон та бронежилет йому надали особисто від військового підрозділу. «Герой “Азову” одягнув на мене свій бронік і шеврон», — підкреслив Тарас.

Актор не приховує свого обурення тим, що саме його персона обрана мішенню для критики, хоча, за його словами, ситуація, коли актори грають військових, є цілком поширеною.

Він справедливо зауважив, що за останні чотири роки у Києві було знято «кілька десятків фільмів про сучасні трагічні реалії». У цих стрічках 90% людей у кадрі, що носять форму та шеврони різних підрозділів, є акторами, а не реальними бійцями.

«Але, традиційно, вирішили дої..тись до мене», — емоційно прокоментував він ситуацію.

Наприкінці свого посту Тарас Цимбалюк перевів дискусію в площину волонтерства та допомоги армії, підкресливши, що критика його роботи має глибші наслідки. Він нагадав, що театр, у якому він працює, від початку повномасштабного вторгнення щомісяця переказує частину свого заробітку на потреби війська.

• За його словами, вони «мільйони вже спрямували на допомогу ЗСУ».
• Сам актор зіграв майже 300 вистав, і після кожної закликає глядачів донатити на підтримку армії.

Цимбалюк вважає, що нападки на нього «поставили під сумнів важливу волонтерську роль» його колег, які, як і він, роками допомагають бійцям. Фактично, критика його акторської роботи, яка є частиною узгодженого творчого процесу, знецінює спільну працю великої команди волонтерів і митців.

Цей скандал вкотре підсвітив тонку межу між акторською грою та реальністю, особливо в умовах війни. З одного боку, обурення військових є зрозумілим, адже шеврон — це символ крові, поту та боротьби. З іншого боку, Тарас Цимбалюк надав вагомі аргументи про офіційну співпрацю з підрозділом «Азов» та значний внесок у волонтерський рух. Очевидно, що ця історія вимагає уважного підходу до того, як митці втілюють військові образи, проте не варто забувати і про контекст, у якому створюється кіно — часто з прямою підтримкою та експертизою тих, кого воно зображує.