Хто вигадав Геловін і чому це свято розколює українців: церковне свято чи просто вечірка?

Осінь традиційно асоціюється зі збором урожаю, затишком і підготовкою до зимового сну. Проте останні десятиліття до цієї картини дедалі впевненіше додається один яскравий, дещо моторошний елемент — Геловін (Хелловін). Те, що колись було виключно атрибутом англомовного світу, тепер захопило й Україну, перетворившись із забави для молоді на подію для всіх поколінь.

У 2025 році святкова дата, 31 жовтня, припаде на п’ятницю. Це ідеальний час, щоб вбратися у щось незвичне, вирізати зловісний ліхтар із гарбуза та, зрештою, просто розважитись. Але чи знаємо ми, що стоїть за цим карнавалом? І чи варто нам, українцям, брати в ньому участь, особливо у нинішніх реаліях?

Геловін: із глибин кельтської історії до наших днів

Ми часто сприймаємо Геловін як “заморське”, суто американське свято. Але його коріння сягає значно глибше — аж до давніх кельтів. Вони мали свій Новий рік, який називався Самайн. Цей день позначав не лише завершення збору врожаю, а й символічний перехід від світлої, теплої частини року до темної.

Кельти вірили, що саме в ніч на 1 листопада, коли світ завмирає перед зимою, завіса між світом живих і мертвих стає найтоншою. Це була ніч, коли духи, нечиста сила чи просто привиди могли безперешкодно блукати поміж людей. Щоб захиститися від непроханих гостей або збити їх зі сліду, люди розпалювали величезні вогнища й вбиралися в маски та чудернацькі костюми. Це був своєрідний оберіг і маскування. Згодом, коли прийшло християнство, цей язичницький Самайн наклався на християнський День усіх святих (All Hallows’ Eve) — так і виникла назва Halloween.

Набір традицій: від ліхтаря до “Ласощів або капостей”

Сьогодні Геловін значно трансформувався. Він став веселою, масовою подією, де містичний страх поступається місцем креативу та гумору. Які ж традиції стали його незмінними атрибутами?

Основні символи свята, які заполонили наші міста

• Костюми та грим. Це найяскравіша частина. Ми бачимо цілу палітру образів: від класичних моторошних вампірів та зомбі до сучасних супергероїв, мемів та персонажів попкультури. Чим креативніше, тим краще!
• Гарбузові ліхтарі (Jack-o’-lantern). Вирізаний гарбуз із моторошною або кумедною пикою та свічкою всередині — безумовний символ свята. Я особисто вважаю, що вирізання такого ліхтаря — це чиста медитація та чудовий спосіб провести час із сім’єю.
• Trick or treat («Ласощі або капощі»). Діти (а іноді й дорослі!) ходять по домівках із цим веселим вигуком, випрошуючи солодощі. Це, мабуть, найулюбленіша частина для малечі.
• Декорації. Павутина, кажани, скелети, таємниче освітлення — усе це створює ту саму загадкову, трохи лячну атмосферу.

В Україні ця традиція чудово прижилася. Усе більше торгових центрів, ресторанів, шкіл та навіть звичайних житлових комплексів влаштовують тематичні вечірки, флешмоби та оформлюють стилізовані фотозони. Це стало чудовим приводом відволіктися від буденності.

Геловін і Український контекст: питання доцільності

Чи повинен українець святкувати Геловін? Це питання щороку спричиняє чимало суперечок.

Позиція Церкви та православної традиції

Представники Православної церкви України (ПЦУ) чітко пояснюють: Геловін — це не церковне свято, і православна традиція його не визнає. Водночас Церква не виступає з прямою забороною, залишаючи рішення щодо участі в святкуванні на розсуд кожної людини. Власне, християнський День усіх святих у православ’ї відзначається влітку — у першу неділю після Трійці, і в 2025 році він припав на 15 червня.

А як щодо реалій воєнного часу?

Це, мабуть, найбільш чутливий момент. Сьогодні Україна живе в умовах повномасштабної війни, і до святкування будь-яких “моторошних” тем варто підходити з максимальною обережністю та повагою.

Я думаю, що кожен з нас має усвідомити: образи “жахів” у костюмах чи декорі можуть спричинити глибокий біль у тих, хто пережив справжні травми — поранених захисників, родини загиблих, внутрішньо переміщених осіб. Для них ці “іграшкові” жахи можуть бути неприпустимим нагадуванням про реальну війну. Тому, якщо ви плануєте святкувати, робіть це максимально делікатно, обираючи нейтральні або гумористичні образи, і уникаючи надмірної “моторошності”, особливо в публічному просторі.

Чи є щось подібне у нашій культурі?

Справедливо буде відзначити, що Геловін не є цілковитим “чужинцем” з погляду культури. У багатьох народів світу є дні, пов’язані з містикою, перевдяганням і заграванням із “темною” стороною вірувань.

Згадайте нашу, українську традицію Маланки (Щедрий вечір, ніч на 31 грудня)! Це справжнє театралізоване дійство з рядженими, коли люди перевдягалися в різноманітних персонажів, зокрема й у “нечисту силу” (чорти, відьми, смерть). Це був карнавал, сповнений гумору, обрядів та народної сатири. Тож, можливо, сучасний Геловін — це просто нове, яскраве переосмислення нашого власного, древнього карнавального духу.

Геловін — це, безумовно, одне з найяскравіших свят осені, яке приносить елемент гри, креативу та розваг. Ми маємо повне право брати участь у цій культурній традиції, якщо вона не суперечить нашим моральним орієнтирам. Але як професійний копірайтер і просто людина, я вважаю, що святкувати його потрібно мудро. Якщо ви вирішили вбратися у костюм і вирізати ліхтар, не забувайте про контекст, у якому ми живемо. Нехай це буде свято світлої гри та креативу, а не поглиблення травм.